Шицґал Абрам Григорович
[14.01.1903, Слонім, Білорусія — 10.12. 1983, Москва, Росія]
Доктор філологічних наук (1974), історик книги та шрифту, автор багатьох праць з історії російського друкарського шрифту.
Але ні поетом, ні літературознавцем Абрам Григорович не став. Його долю змінила зустріч з В. Фаворским, якого здавна хвилювали проблеми шрифту. Фаворський запропонував Шіцгалу тему для дисертаційної роботи: «Шрифт антиква епохи Відродження (аналіз стилю)». Дисертація була успішно захищена у 1939 р. в московському Інституті філософії, історії та літератури. Абраму Григоровичу присудили вчену ступінь кандидата мистецтвознавства. Робота, на жаль, лишилась неопублікованою. Побачила вона світ лише як одна з глав дослідження «Трактати епохи Відродження про побудову шрифту»
У 1945 році А. Шицґал стає співробітником Всесоюзного науково-дослідницького інституту поліграфічної промисловості (пізніше «Всесоюзний науково-дослідний інститут комплексних проблем поліграфії).
Художньо-оформлювальною проблематикою в інституті в ту пору керував А. Сидоров. За його порадою А, Г. Шицґал зайнявся питанням походження російського гражданського шрифту. Так з'явилася монографія «Графічна основа російського гражданського шрифту» (1947). Олексій Олексійович відредагував її та написав вступне слово. Саме у цій роботі вперше була здійснена спроба відшукати витоки гражданського шрифту не в зарубіжній антикві, а в російських почерках кінця XVII ст.
З кінця 1940-их А. Шицґал викладає в Московському заочному поліграфічному інституті «Історію книговидавничої справи» і курс «Шрифт та орнамент». Конспект його лекцій був виданий в 1954 році. У 1967 році Шицґал став доцентом Московського поліграфічного інституту і пропрацював там до виходу на пенсію у 1973 р.
В НДІ поліграфічної промисловості Шицґал більше займався питаннями сучасності. Але свої дослідження в цій галузі він будував на історичній основі. У 1953 виходить у світ альбом «Російський мальований книжковий шрифт радянських художників» (М., 1953). Автор зібрав, вивчив і ретельно проаналізував мальовані шрифти Д. Бажанова, Я. Єгорова, Н. Ільїна, Є. Когана, Н. Піскарева, С. Пожарського, І. Рерберга, Л. Хіжинского та інших майстрів. Також була написана вступна стаття «Особливості мальованого шрифту і відмінності його від набірного», в якій запропонував увазі читачів класифікацію мальованих шрифтів за графічними ознаками. Відредагував книгу художник Н. Піскарьов, блискучий майстер шрифту. Його вступна стаття «Від редактора» стала, по суті справи, лаконічним практичним керівництвом з малювання шрифтів.
А. Шицґал активно вивчає та зарубіжну практику. З'являється серія робіт, серед яких був і огляд статті про зарубіжні шрифти і нарешті, невелика монографія «Шрифтове оформлення сучасної книги СРСР і зарубіжних країн» (М ., 1964).
Але головною і найбільш близькою серцю Абрама Григоровича галуззю дослідів все ж таки залишалася історія шрифту. У ці роки він багато працює в архівах. Йому вдалося відшукати цікаві відомості в Центральном державному архіві давніх актів. Матеріали про створення гражданського шрифту були виявлені на сторінках багатотомних «Листів і паперів імператора Петра Великого» — джерела старожитнього і добре відомого, але з боку теми гражданського шрифту ніколи не оглянутого.
У 1958 р. відзначалося 250-річчя російського гражданського шрифту, який зіграв неоднозначну роль в історії культури багатьох народів: російського, українського, білоруського, болгарського і сербського. До ювілею вийшла в світ велика монографія А. Шицгала «Російський гражданський шрифт. 1708-1958» (М., 1959), що складалася з двох частин. У першій йшлося про походження гражданського шрифту, у другій — про його розвиток в XVIII-XX ст. У додатку були опубліковані основні документи про походження гражданського шрифту.
Нові документи дозволили А. Шіцґалу відтворити цікаву і живу картину створення гражданського шрифту, безпосередню участь в якому брав Петро I. Книга широко обговорювалася в пресі як в СРСР, так і в інших країнах. Варто відзначити дисертацію і статті американського дослідника І. Кальдора, що не погоджувався з Шицґалом, і стверджував тезу про латинську основу російського гражданського шрифту. Зі статтями цими полемізували як сам А. Шицґал, так і його вчитель О. Сидоров.
У 1964 році відзначалося 400-річчя російського книгодрукування. Вийшов у світ двотомна колективна праця, покликана підсумувати розвиток книжкової справи в Росії, а потім і в СРСР. А. Шицгал написав для цієї колективної монографії розділи, присвячені історії шрифту. У ювілейному номері журналу «Поліграфія» була розміщена його стаття «Шрифти російської книги з початку друкарства».
Тоді ж вийшла у світ й інша колективна праця, що заповнила серйозну прогалину в радянській книгознавчій літературі — монографія М. Большакова, Г. Гречіхо і А. Шицгала «Книжковий шрифт» (М., 1964). Спочатку передбачалося підготувати навчальний посібник для студентів факультетів художнього оформлення друкованої продукції з курсу «Шрифт і орнамент». Але автори відразу ж вийшли за межі цієї порівняно вузької і службової мети. Написана ними монографія стала першим в СРСР систематичним викладом широкого кола питань, що відносяться до загальної теорії шрифту, його історії, методики його побудови і малювання. А. Шицгал написав для цієї монографії глави «Основні типи латинського і російського шрифту та їх класифікація» та «Основні критерії оцінки якості малюнка шрифту. Вибір друкарських шрифтів при оформленні книги».
На початку 70-х років А. Г. Шицгал звертається до теорії шрифту. У цьому зв'язку потрібно назвати його статтю «Фонема, графема і шрифт». У світлі новітніх семіотичних ідей, що знайшли застосування і в книгознавстві, далеко не все в цій статті нас сьогодні влаштовує. І все ж вона внесла певний вклад у становлення сучасної теорії шрифту.
У кожного вченого є праця всього його життя. Такою працею для А. Г. Шицгал стала його докторська дисертація «Походження і розвиток російського гражданського шрифту», захищена у 1973 р. в Ленінградскому державному інституті культури ім Н. Крупської. У наступному році вийшла у світ його монографія «Російський друкарський шрифт: питання історії та практика застосування» (М., 1974). Праця ця широко відома, вона багаторазово рецензувався і обговорювалася на сторінках преси. Вперше в нашій історіографії була зроблена спроба комплексного розгляду історії російського шрифту. А точніше, не тільки шрифту, але й рукопису, бо перша глава монографії йменувалася «Особливості графіки російських рукописних шрифтів XI-XVII ст.». Термін «шрифт» трактується тут занадто широко і, на погляд Є. Немировського, неправомірно (він вважає, що підводити під цей термін рукописні почерки не можна). Далі йдеться про історію кирилівських, переважно московських, стародруків XVI-XVII ст. У другій частині книги розглядається походження російського гражданського шрифту, його розвиток і практика застосування в XVIII В. Третя частина присвячена шрифтам XIX — початку XX ст. В заключній, четвертій частині, докладно розглядається система шрифтів СРСР. Книга добре документована. Список літератури з історії російського типографського шрифту нараховує 349 назв.
Постійний інтерес А. Г. Шицгала до джерельної основи історико-книжкового знання з'явився повною мірою в 1975 р., коли він став науковим співробітником-консультантом Відділу рідкісних книг Державної бібліотеки СРСР ім. В. Леніна. Відділ у ту пору розробив і почав здійснювати широку програму каталожних-бібліографічних видань з історії російської та радянської книги. Був серед них і «Репертуар російського гражданського шрифту». Перший том цього видання, з великою старанністю підготовлений А. Г, Шицгалом і випущений у світ в 1981 р. видавництвом «Книга» в чудовому поліграфічному виконанні, присвячений шрифтам петровської епохи (1708-1725 рр..). Абрам Григорович склав і другий том «Репертуару», але ця робота вже не була видана. Наприкінці 1983 року А. Шицґала не стало. Після його смерті, у 1985 році було видано друге, виправлене і доповнене видання книги «Російський друкарський шрифт».
Бібліографія:
«Графическая основа русского гражданского шрифта», М., 1947
«Русский рисованный книжный шрифт советских художников», М., 1953
«Шрифт и орнамент», конспект лекцій, М., 1954
«Современные рисунки типографских шрифтов СССР и зарубежных стран», М., 1958
«Русский гражданский шрифт. 1708-1958», М., 1959
«Книжный шрифт», М., 1964
«Шрифти русской книги с начала книгопечатания» // журнал «Поліграфія», 1964
«Шрифтовое оформление современной книги СССР и зарубежных стран», М ., 1964
«Фонема, графема, шрифт» // У збірнику «Книга: дослідження та матеріали», М., 1972
«Русский типографский шрифт», М., 1974
«Репертуар русского гражданского шрифта», т. 1 (1708-1725), М., 1981
«Русский типографский шрифт» (2-е видання), М., 1985
Немає коментарів:
Дописати коментар